Гралася в долонечки
— Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?
— Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!
Чистописання
— Чого в чорнилі руки, Таню?
— Це в нас було чистописання.
— А на щоках чому чорнило?
— Бо я руками щоки мила…
Бруднуля
Шапочка у глині,
Сажа на коліні,
Пальчики зелені,
Плаття у смажені.
У смажені навіть ніс,
На щоках сліди від сліз.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
Ранком вона встала —
Постіль не прибрала.
І надула губки:
— Нащо чистить зубки? —
Умивалась нашвидку:
Бруд увесь — на рушнику.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
Мама доню одягла,
В коси бантик заплела.
Відійшла лиш мама —
Бантик під ногами.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
За обідом прямо
Влізла в суп руками.
Надкусила пиріжок
І поклала в фартушок.
Стала руки витирать —
На скатерці пальці знать.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
На машину, на візок
Сиплють хлопчики пісок.
А вона піском мерщій
Наповня беретик свій.
Буде гарна гірка, —
Та берету — гірко…
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
Ось трима вона в руці
Кольорові олівці.
І уже біля вікна
Розмальована стіна.
А до столу сіла —
Розлила чорнило.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
В пальтечку своїм новім
Вийшла вона з дому,
А вернулася у дім
Ніби у старому.
— З гірки я спускалась!
На пальті каталась!
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
Спать вона лягала —
Не помила ніжки.
Плаття і панчішки
Кинула під ліжко.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.
Після дощику в дворі
Любо гратись дітворі.
Всі такі гарненькі,
Всі такі чистенькі.
Тільки — де Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля?
Вся замурзана, брудна,
Неохайна дуже, —
Подивіться: ось вона
Влізла у калюжу.
Як у вашім дитсадку
Ви зустрінете таку, —
То скажіть їй хором:
— С о р о м!
С о р о м!
С о р о м!
Не знала
Пита бабуся у онуки:
— Чи ти помила добре руки?
— Аякже, — Милочка в отвіт,
— Помила з милом так, як слід.
— А де? — бабуся знов питає.
— Води ж у хаті в нас немає…
— Немає? — здивувалась Мила,
— А я не знала і помила.
Чому зупинився годинник
— Щось годинник, — каже тато, —
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився…
— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом мила,
Там нема й пилинки!
Чому Тимко подряпаний
— Чому це ти подряпаний?—
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого…
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!
Цапок
У цапка
Борідка сива,
Шолудива,
Некрасива.
І на ній,
Мов павучки,
Реп’яшки
Та колючки.
— Так, — кажу я
Не годиться,
Треба, цапе,
Поголиться! —
А цапок мені
Таке:
— Ме-ке-ке!—
Ніби каже:
— Розумію,
Та голитися
Не вмію…
Качечка-прачечка
— Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Можеш ти повісти,
Як білизну прала ти?
— Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Прала я —
Вся білизна аж сія!
— Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Хто ж тобі помагав?
Хто білизну віджимав?
— Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Помагав —
Качур гарно віджимав.
— Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Можеш ти повісти,
А для кого прала ти?
— Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Все для них,
Для качаток дорогих!
Грак
Захотілося граку
З чорного стать білим.
Тричі входив він в ріку,
Тричі мився милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів.
— Кепське мило! — карка грак.
Та чи так?
Сто ніжок
У стоніжок
По сто
Ніжок.
Всі сто
Милися,
Всі стомилися.
Чом чистенькі поросята
— Не впізнать вас,
Поросята:
Ви чистенькі,
Мов качата.
— Ми сьогодні
Покупались:
На хро-хро-ніку
Знімались!
Здоровим будь!
Вийшла курочка на грядку,
Кличе діток на зарядку:
— Куд-куди? На доріжку!
Починаємо пробіжку!
З фізкультурою ми дружим,
Різні вправи любим дуже.
— Раз, два, три, чотири! —
Чути з нашої квартири.
Глянь: без мила і водиці
Умиваються дві киці,
Язичком вмиваються,
Лапками втираються.
Я до крана сам дістану,
Умиваюсь біля крана.
Милю милом щоки, шию
І водою добре мию.
Кроленята — глянуть любо:
Об морквинки чистять зуби.
І тому в них зубки цілі —
Гострі-гострі, білі-білі.
В мене щіточка зубна,
Подивіться: ось вона!
Зверху вниз і навпаки
Чищу зуби залюбки.
Носить півник-співунець
На голівці гребінець.
Гребінцем тим, знає кожний,
Причесатися не можна.
А у мене, а у мене
Є гребіночка зелена.
Я нікого не прошу, —
Сам голівку причешу.
Поросяткам у корито
Їжі свіжої налито.
Нечепури лізуть прямо
У корито із ногами.
Я коли кінчаю їсти,
На столі у мене чисто.
Скатертину не заллю,
Бо порядок я люблю.
Ось горобчик сів на стовпчик.
Чистить пір’ячко горобчик.
Потім пурхнув на плетінь:
— Я чистенький! Цвір-цвірінь!
Крем узяв я із полички,
Сам почистив черевички,
Ще й помив калошки
Для сестри Явдошки.
Наш Рябко у двір забіг,
А на лапках — мокрий сніг
Походив він, походив,
На підлозі наслідив.
Як не сором буть таким —
Неохайним і брудним! —
Я завжди біля порога
Витираю добре ноги.
Ведмежатко косолапе
У барлозі смокче лапу.
Ой, яка принадна,
Наче шоколадна!
Не ведмідь же я, малята,
Щоб до рота пальці брати.
Це мені не звично:
Не гі-гі-є-ніч-но!
Йдуть купатись каченята,
А назустріч гусенята,
Гелготять, вклоняються —
Ніби всі вітаються.
Я знайомих як зустріну
Привітаюсь неодмінно.
А прийду в дитячий сад,
То вітаюсь до малят.
Золотий бджолиний рій
Носить мед у вулик свій.
Працювать бджілки охочі
Зранку трудяться до ночі.
Я старанно теж труджуся,
Помагаю вже бабусі.
А як виросту, тоді
Буду першим у труді!
Трактористи
Новесенький трактор
Всі звуть «Беларусь»,
На ньому в колгоспі
Працює татусь.
У першу він зміну
Сьогодні іде, —
Пакунок з харчами
До сумки кладе…
Синочок до нього —
Облився слізьми:
— Я хочу на трактор!
З собою візьми!
— Ну що ж, одягайся! —
Промовив татусь. —
Удвох поведемо
В поля «Беларусь»!
Та спершу умийся
І брови не хмур,
Бо трактор не любить
Таких замазур!
P. S. Додаємо аудіоказку про пригоди Ганнулі-бруднулі.
