Рукавичка

Українська народна казка про рукавичку, яка вийшла з-під пера радянської дитячої письменниці Наталі Забілої, сповнена доброзичливостсті та дружнього новорічного настрою. «Рукавичка» однаково підійде для читання в україномовному дитсадку, або для самостійного читання у початкових класах школи.


По  ялинку  внучка  з  дідом
Йшли  по  лісі  навмання.
А  за  ними  бігло  слідом
Довговухе  цуценя.
Задивилась,  мабуть,  внучка
На  ялинку,  на  сосну
І  зронила  якось  з  ручки
Рукавичку  хутряну.

Рукавичка  невеличка
На  снігу  собі  лежить.
Раптом  мишка  тишком-нишком
З  нірки  вилізла  й  біжить.
—  Ну  й  хатинка!  Ну  й  дивинка!
Відгукнися  —  хто  тут  є?  —
Тільки  голосу  з  хатинки
Щось  ніхто  не  подає.

Влізла  мишка  в  рукавичку
І  сама  в  ній  стала  жить.
Раптом  зайчик-побігайчик
З-під  ялиночки  біжить.
—  Ну  й  хатинка!  Ну  й  дивинка!
Відгукнися  —  хто  тут  є?  —
Чує  зайчик  —  із  хатинки
Хтось  там  голос  подає:

—  Є  тут  мишка-гострозубка.
Ну,  а  ти  хто?  Що  за  гість?
—  А  я  зайчик-побігайчик,
Довгі  вуха,  куций  хвіст!
Вліз  і  зайчик  в  рукавичку,
Стали  вдвох  у  хатці  жить.
Раптом  білка  —  стриб  із  гілки!
Та  по  стежечці  біжить.

—  Ну  й  хатинка!  Ну  й  дивинка!
Відгукнися  —  хто  тут  є?  —
Чує  білочка  —  з  хатинки
Хтось  там  голос  подає:
—  Є  тут  мишка-гострозубка,
Є  тут  зайчик  —  куций  хвіст!
—  А  я  білка  —  тепла  шубка,
Невеличка  я  на  зріст!

Влізла  й  білка  в  рукавичку,
Стали  втрьох  у  хатці  жить.
Глядь,  поглядь,  аж  ось  лисичка
Попід  соснами  біжить.
—  Ну  й  хатинка!  Ну  й  дивинка!
Відгукнися  —  хто  тут  є?  —
Чує  лиска  —  із  хатинки
Хтось  там  голос  подає:

—  Є  тут  мишка-гострозубка,
Є  тут  зайчик  —  куций  хвіст,
Є  тут  білка  —  тепла  шубка.
Ну,  а  ти  хто?  Що  за  гість?
—  Хто  ж  не  зна  мене,  лисичку,
І  вигадливу,й  метку?  —
Влізла  й  лиска  в  рукавичку,
Примостилась  у  кутку.

Ще  й  кабан  прибіг  ікластий,
І  куниця,  й  їжачок.
Тут  і  голці  ніде  впасти!
Скільки  сміху  й  балачок!
Рукавичка  невеличка
На  снігу  собі  лежить.
А  з  барлогу  на  дорогу
Вийшов  заспаний  ведмідь.

—  Що  за  зборище  зібралось?
Що  за  хата?  Хто  тут  є?
Хто  здіймає  сміх  та  галас,
Зовсім  спати  не  дає?
—  Є  тут  мишка-гострозубка,
Є  тут  зайчик  —  куций  хвіст,
Є  тут  білка  —  тепла  шубка,
Що  малесенька  на  зріст.

Ще  й  лисиця  є,  сестриця,
І  вигадлива,  й  метка,
Є  кабан,  їжак,  куниця.
Ну,  а  хто  це  нас  ляка?
—  Я  ведмідь,  я  хочу  спати,
Сміху-жартів  не  люблю!
Сяду  я  на  вашу  хату,
Всіх  вас  разом  роздавлю!

Злий  ведмідь  гарчить,  лютує,
Ломить  всі  кущі  підряд.
Що  робити?!  Хто  врятує
Переляканих  звірят?!..
А  тим  часом  дід  та  внучка
Вже  ялинку  принесли.
Так  у  внучки  змерзла  ручка,
Що  аж  зашпори  зайшли.

—  Рукавичка  де  ж  поділась?
Загубила!..  Ай-ай-ай!
Побіжи,  мій  песик  милий,
Рукавичку  відшукай!
Песик  дівчинку  послухав,
Хвіст  —  угору,  в  землю  —  ніс,
І  примчався  скільки  духу
На  те  саме  місце  в  ліс.

Рукавичка,  як  живая,
Ходить  ходором,  тремтить.
А  до  неї  підступає
Розлютований  ведмідь.
Як  загавкав  пес  на  нього  —
Аж  ведмідь  оторопів,
Зразу  втік  і  до  барлога
Причвалав  і  захропів.

Тут  звірята  всі  зраділи,
Стали  песика  хвалить,
Що  прогнав  ведмедя  сміло,
Не  злякався  ні  на  мить.
Каже  песик:  —  Дуже  прошу
Інше  мешкання  знайти.
Треба  дівчинці  хорошій
Рукавичку  віднести.

—  А  хіба  ж  це  рукавичка?!  —
Загукали  всі.  —  Невже?!
В  нас  нема  такої  звички
Забирать  собі  чуже!
Всі  ми  підемо  з  тобою
Рукавичку  повернуть!  —
І  веселою  юрбою
Звірі  вирушили  в  путь.

До  дівчатка  за  хвилинку
Рукавичку  віднесли,
І  всі  разом  круг  ялинки
Танцювати  почали.

(Наталя Забіла)


Прочитано: 1 269 раз, 1 из них — сегодня.
Если вам понравилось, поделитесь с друзьями